Живемо ми у світі, допоки Герої тримають нам неба блакить

У Бобровиці Чернігівської області знову люди стали на коліна, об’єднані спільним горем: гинуть найкращі сини. Серед них – герой Сорока Ігор Олексійович, що повернувся додому на щиті.

Народився воїн 1 вересня 1968 року в селі Марківці, тоді Бобровицького, а тепер Ніжинського району Чернігівської області. Після закінчення школи навчався в Ніжинському професійно-технічному училищі № 2, під час навчання був призваний на строкову військову службу з 1986 по 1988 роки на посаду стрільця у військовій частині Внутрішніх військ України. Після звільнення в запас продовжив навчання й отримав професію оператора станків з числовим програмним управлінням. Працював на ніжинському механічному заводі, у Бобровицькому комунгоспі. Останнє місце роботи – працівник позавідомчої охорони на підприємстві Міністерства оборони України в Києві.

На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року відгукнувся на заклик Президента України про захист Батьківщини та прибув до першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП і поповнив лави війська на посаді стрільця. Виконував бойові завдання під час російської окупації рідного краю. Згодом поповнив лави кадрового підрозділу ЗСУ в окремій механізованій бригаді імені Івана Мазепи. Брав участь у боях за Бахмут.

У бою під селищем Спірне, неподалік Соледара Донецької області, 22 листопада 2022 року отримав поранення, несумісне з життям. Воїн Ігор Сорока назавжди залишився вірним Військовій присязі, українському народу, загинув за незалежність та свободу України.

У тяжкому горі залишилися рідні: дружина Сорока Тетяна Анатоліївна; сини Сорока Іван Ігорович та Сорока Антон Ігорович; батько Сорока Олексій Денисович; сестра Довгопол Людмила Олексіївна.

Від імені громади до рідних звернувся виконувач обов’язків міського голови Геннадій Іванович Іванюк. Він висловив щирі слова співчуття й високо оцінив героїчний подвиг безстрашного земляка, який за свободу українського народу віддав найдорожче, що мав, – своє життя. Тож пам’ять про нього залишиться назавжди у серцях всіх наступних поколінь, в історії рідної України.

Від Збройних Сил України, від побратимів і себе особисто слово про відважного воїна сказав старший офіцер першого відділення Ніжинського районного ТЦК та СП Олександр Шикута. Він наголосив, що 54-річний старший солдат Ігор Сорока на початку війни служив стрільцем на воєнному заводі, мав бронь від призову на воєнну службу, але сам усвідомив, яка небезпека нагрянула на країну. І він серед перших зустрів ворога, вступив у смертельний бій на найгарячіших лініях фронту. Героїчно віддавши своє життя, душею поринувши на небеса, потім ще довго його тіло не доїжджало до рідних, чекало на цинічний обмін тілами загиблих. Важко уявити, як усе це терпіли рідні. Нестерпно щеміли й серця побратимів, що тепер мстять ворогу за таку смерть товариша.

Після слів ведуча траурного мітингу оголосила хвилину мовчання, наголосивши, що живемо ми у світі, допоки Герої тримають нам неба блакить. На жаль, далеко не всі вони залишаться живими серед нас.

Після хвилини мовчання земляки живими квітами накрили домовину відважного воїна. Тіло ж загиблого Героя спочиватиме на кладовищі рідного села Марківці, а душа його захищатиме наш спокій з неба.

Григорій Загребля